Емоційне лідерство

Автор: Мальцев Едуард, керівник програми Executive MBA, kmbs

Деніел Гоулман, Річард Бояцис та Енні Маккі написали книгу «Емоційне лідерство: Мистецтво управління людьми на основі емоційного інтелекту». Деніел Гоулман у свій час ініціював дискусію про емоційні здібності та важливість цих здібностей для управління людьми; його цілком можна вважати батьком поняття «емоційний інтелект».

Важливість емоційного інтелекту визначається тим простим фактом, що люди – істоти, в першу чергу, емоційні і тільки після цього – раціональні. Саме тому для керівника настільки важливий емоційний інтелект, одна з найважливіших якостей лідера.

Емоційна компетентність припускає наявність особистісних навичок – управління собою і соціальних (міжособистісних) навичок – управління стосунками з іншими людьми. До особистісних навичок автори відносять усвідомлення власних емоцій, точну оцінку власних сильних сторін і можливостей, впевненість у власній обдарованості та почуття власної гідності, контроль над своїми емоціями, чесність і надійність, гнучкість, волю до перемоги, активність і оптимізм. Відзначимо виняткову важливість контролю над власними емоціями (як правило, негативними) і оптимізму (особливо в складних обставинах). Ці особистісні навички дозволяють створювати та підтримувати позитивну робочу атмосферу, підтримувати цілісність організацій.

До соціальних навичок автори відносять соціальну чуйність та управління відносинами. Такі складові чуйності як співпереживання і люб’язність дозволяють розуміти почуття, визнавати та розуміти потреби інших людей: співробітників, клієнтів, покупців. Управління відносинами передбачає як уміння вести за собою шляхом позитивного впливу (наснаги, переконання, розвитку здібностей), так і уважне ставлення до соціальних зв’язків: особистих, ділових, командних.

Розвинений емоційний  інтелект дозволяє лідерам досягати стану резонансу і використовувати різні лідерські стилі при необхідності. Резонанс – це взаємодія людей через гармонізацію емоційних станів. Це стан, коли люди опиняються «на одній хвилі»: мати й дитина, друзі, які спілкуються, фанати на стадіоні. Резонанс запускає маховик групової емоції і формує емоційний стан групи. Автори показують можливості та обмеження різних лідерських стилів, що забезпечують резонанс: ідеалістичного, навчаючого, товариського, демократичного, амбітного та авторитарного.

Автори наводять модель «самокерованого навчання» Річарда Бояциса – цілеспрямованого розвитку та зміцнення особистісних якостей. Модель передбачає: окреслення ідеального образу свого «я»; розуміння свого реального «я», усвідомлення сильних сторін і невідповідностей; план дій – детальна інструкція з розвитку необхідних навичок; тренування; взаємодія з іншими людьми для з’ясування результатів свого розвитку, уточнення як реального, так і ідеального «я».

Існує тісний зв’язок між емоційною атмосферою і культурою будь-якої компанії. Соціальна тканина  організації формується довго і змінюється непросто. Ініціаторам необхідно  пам’ятати, що емоційна компетентність керівника сильно пов’язана з ціннісною (культурною) компетентністю. Емоційний інтелект може стати потужним важелем забезпечення цілісності організації – коли і якщо поєднується з прийнятими в організації цінностями, нормами і практиками.

Книга рекомендована всім, хто працює з людьми і хоче краще  зрозуміти природу позитивного впливу в організаціях.

Рецензія на книгу на cайті “Київстар Бізнес” Дайджесту

Leave a comment

Your email address will not be published.